СТОРІНКА ЛОГОПЕДА

Скорик Юлія Анатоліївна

Вчитель- логопед

Освіта – вища (Київський педагогічний університет ім. Драгоманова, Дефектологічний факультет).

Кваліфікаційна категорія – спеціаліст першої категорії

Стаж роботи – 22 Роки

Девіз, під яким я працюю: «Все, що я роблю з дітьми, роблю з душею, творчо!»

Моє педагогічне кредо:

поступово рухатись до здійснення корекційно – освітніх задач з урахуванням індивідуальних,вікових, психологічних, інтелектуальних, творчих і соматичних особливостей дітей. Залучати батьків до мовних проблем їх дітей і заручитися повною підтримкою і вагомою допомогою в подоланні мовних порушень.

Мій погляд на професію:

З дитинства мене долучали до яскравого світу творчості.Я ввібрала в себе світ у всій його різноманітності.І коли в моєму житті настав момент вибору професії, я замислилася. «У чому я зможу знайти своє покликання? ..» Прагнення до слави або служіння людям, і в чому я знайду душевне задоволення, і я зрозуміла, що зможу знайти своє покликання в цій неяскравій, але дуже важливій професії педагога.Я зможу закласти в дітях прагнення до індивідуальності, навчити їх цінувати оригінальність, ексклюзивність і розкрити їм світ у всіх його вимірах.Подарувати їм яскраве, емоційне існування, запалити іскорку любові, добра і творчості.

Моі вихованці діти 4,5,6 років.Прекрасний вік фантазерів, не розлучаються з казкою.Я вірю, що кожен може стати чарівником! Це моя життєва позиція, а не маска, одягнена на час заняття.З дошкільниками завжди дуже цікаво. Вони добрі і чуйні, з дивовижними очима, ловлять кожен твій рух. Вони слухають кожне твоє слово і фразу ... А ще є тихі і замкнуті, перелякані й байдужі, але й вони коли-небудь захочуть спілкуватися. Богданчик сьогодні знову мені розповість щось новеньке, про що йому читає мама у цікавих книжках. А Кірочка сама скромність. Ні слова не скаже на абстрактну тему. І тільки наприкінці заняття - радісна усмішка і сяючі очі у відповідь на слова: Кіра, ти молодець! Іра завжди уважно слухає і намагається відповідати правильно ...

Усвідомлення того, що діти прийшли до тебе з багатьма мовними (і не тільки) порушеннями, а пішли з чистою мовою, що вони (хочеться вірити) полюбили рідну українську мову, що знання, вміння, навички, отримані в тебе, допоможуть, в навчанні в школі і взагалі в житті.

Своїм дітям, їх батькам, я дарую свій настрій і вірю, що все вийде! «Жити не для себе і не для інших, а з усіма і для всіх!»Я не рахую, кількість дітей, яким допомогла, але завжди приємно чути від своїх випускників, які зараз вже виросли і їх батьків слова подяки.

Напрямки роботи:

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв’язують завдання, що визначені програмою ²Дитина². Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда:

• Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
• Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
• Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
• Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
• Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
• Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
• Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
• Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ставить звук (різними прийомами та методами);
• закріплює поставлений звук у складах;
• автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язній мові;
• проводить диференціацію звуків;
• відпрацьовує граматичні форми.

Форми роботи

• Фронтальні логопедичні заняття.
• Підгрупові логопедичні заняття.
• Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

Форми взаємодії з батьками

• Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
• Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
• Оформлення тематичних папок «Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда» в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
• Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
• «Домашні логопедичні зошити», які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Організаційно-методична робота:

• обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;
• комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
• оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
• співпраця логопеда з вихователями груп;

Основні завдання :

• усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
• запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
• пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
• розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
• самоосвіта;
• оснащеність логопедичного кабінету;

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

Перший рік життя. 1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослго. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова.

Другий рік життя. Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя. Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя. Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя. До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Психологічні особливості дітей з порушенням мовлення

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. І це не випадково. Мовлення дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, памяті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини . Будь — яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.

Розглянемо розвиток особистості дитини з порушенням мовлення у період дошкільного дитинства.

У процесі дослідження розвитку особистості дошкільників з порушенням мовлення (І.Ю. Левченко, І.С. Марченко, Г.Х. Юсунова) виявили низку особливостей, які полягають у заниженій самооцінці, комунікативних порушеннях, виявах тривожності й агресивності. Залежно від рівня комунікативних порушень і ставлення до мовленнєвого дефекту дошкільники з порушенням мовлення поділяються на три групи:

1) дітей не турбує власний мовленнєвий дефект, тому немає труднощів з мовленнєвим контактом; активно взаємодіють з дорослими і ровесниками, застосовуючи невер-бальні засоби спілкування;

2) у дітей виникають труднощі у процесі встановлення контакту з оточенням, вони не прагнуть до спілкування, уникають ситуацій, в яких потрібно застосовувати мовлення. У процесі гри вдаються до невербальних засобів спілкування, гостро переживають свій мовленнєвий дефект;

3) у цих дітей спостерігається мовленнєвий негативізм — відмовляються спілкуватися, замкнені, можуть бути агресивними, мають занижену самооцінку.

У більшості дітей з ускладненим варіантом загального недорозвитку мовлення (за К.М. Мастюковою) можлива надмірна розгальмованість поведінки. Такі діти імпульсивні, іноді важко передбачити, що вони здатні зробити наступної хвилини. Гіпердинамічна дитина не пам’ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує а ровесниками й одразу мириться з ними. Виникають ситуації, коли дитина надмірно запальна, забіякувата, не по-дитячому агресивна, жорстока. Це буває внаслідок глибшого враження головного мозку та підвищеної судомної готовності.

Неврівноважена, імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж до позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір’ю і малюком не відбувається. Мати порівнює його з іншими дітьми і не на його користь. Синові (доньці) постійно докоряють, його (її) сварять, можуть вдаватися до непомірних пе-ресторог і навіть дресирування. З часом, застосовуючи такі заходи, малюка переконують — він найгірший. У нього пошкоджена, надмірно збудлива нервова система, тому він озлоблюється й починає агресивно протестувати; у відповідь на постійні зауваження, тиск удається до агресивної реакції, спрямовуючи агресію на менших, слабших або тварин.

Для такої дитини є велика ймовірність, що її не приймуть однолітки, дорослі в дитячому садочку, а потім — у школі. Вона галаслива, надмірно рухлива, не вміє гратися за правилами та організовувати гру, тому заважає іншим. Без дозволу бере чужі іграшки, унаслідок необережності або ж навмисно руйнує побудовані іншими конструкції. Малюком незадоволена вихователька. У зв’язку з надмірною рухливістю він може спричинити безлад у групі, спровокувати до біганини інших дітей. У нього недосконала дрібна моторика, тому йому важко вирізати з паперу, ліпити, малювати. За найменшої невдачі дитина з роздратуванням кидає невдало зроблений виріб. На прогулянці гіпердинамічний малюк кричать, бігає, чіпає інших дітей, без остраху залазить на дерева або споруди на дитячому майданчику.

У дітей з ускладненим видом загального недорозвитку мовлення може спостерігатися гіподинамічний синдром — слабка стимуляція активності головного мозку внаслідок пошкодження підкоркових структур головного мозку. Ознакою гіподинамічного синдрому є слабкі, в’ялі, гіпотонічні м’язи. Тому дитина малорухлива, часто має надлишкову вагу, незграбна, з недостатньо координованими рухами; руки рухаються ніби самі по собі, а під час ходіння нерухомо звисають уздовж тулуба, здається, ніби вони заважають дитині. Такий малюк уникає гри з дітьми, що пов’язано з незграбністю, неповороткістю. Про таких дітей кажуть, що вони «сплять на ходу», їх важко чимось зацікавити, спонукати щось робити, мисленнєві процеси сповільнені, їм важко вивчити вірш, запам’ятати казку.

У сім’ї до такого малюка мати прихильніша, ніж батько, адже він тихий, спокійний, не завдає клопоту. Батько, навпаки, в дитині розчарований. Якщо це син, то він не виправдовує його сподівань на те, що той ростиме спритним, сильним. Хлопчик відчуває неприязність батька і з часом гостро переживатиме це відчуження.

У дітей з гіподинамічним синдромом не складаються стосунки з однолітками. Здебільшого вони замкнені, уникають рухливих ігор, граються усамітнено або з дітьми молодшими за віком; переважає знижений настрій; вони нерішучі, боязкі, уповільнені. Найліпше почуваються у звичних умовах, тому на пропозицію піти на прогулянку, погратися у нову гру, навчитися робити новий виріб найчастіше відповідають відмовою. Якщо діти відчувають нестабільність, вони скаржаться на головний біль, нездужання, втому; у них поганий настрій, виникає роздратування.

Гіподинамічний малюк важко звикає до дитячого садка, постійно плаче, проситься до мами. На заняттях дитина дуже повільна, невпевнена у своїх силах, за найменших труднощів припиняє роботу, постійно потребує допомоги виховательки, її схвалення.

Характерною ознакою дошкільного віку є формування у дітей численних навичок, насамперед, трудових. Це навички самообслуговування — одягання, особиста гігієна, користування столовим прибором, голкою, ножицями та ін. Формується багато навчальних навичок: рухи олівцем, штрихування, вирізання, наклеювання, згинання тощо, а також основні фізкультурні навички: крок, біг, стрибки, лазіння, повзання, повороти, ловіння і кидання м’яча; рухи під музику та їх зміна відповідно до особливостей її темпу й ритму. У дітей з порушенням мовлення, порівняно з нормальним розвитком, формування трудових і навчальних навичок відбувається значно повільніше. Тривалий час рухи дітей залишаються незграбні, нечіткі. У них часто спостерігається порушення моторики, що є наслідком недостатнього розвитку тактильно-моторних відчуттів, потрібних для організації будь-якої діяльності. Ці порушення, насамперед, впливають на здатність дітей до малювання, ручної праці. Щоб навчитися виконувати якусь дію, наприклад, розрізати папір за накресленою лінією, їм потрібно значно більше часу, ніж їхнім ровесникам із нормальним розвитком. Дії тривалий час залишаються нерівні, розкидані та повільні. Також діти під час опанування новою навичкою дуже швидко стомлюються. Навіть тоді, коли достатньо володіють елементарними технічними прийомами, вони не виявляють достатньої наполегливості на заняттях. У них занижена критичність до власної й чужої роботи.

У роботі з дітьми, що потребують корекції порушень мовлення, слід брати до уваги, що будь-яке мовленнєве відхилення від норми може призвести до шкільної неуспішності, порушень у поведінці, проблем у спілкуванні як з однолітками, так і дорослими. Такі діти після ретельного обстеження спеціалістами мають одержувати відповідну психолого-педагогічну і (або) медичну допомогу, потребують індивідуального підходу у процесі навчання і виховання.

Загальний недорозвиток мовлення у молодших дошкільнят

Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та формування особистості дитини. У перші три роки свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів; у цей час закладається основа майбутніх рис характеру та здібностей дитини, формується ставлення до себе та навколишнього світу, інтенсивно розвивається мовлення.

Четвертий рік життя. Цей період характеризується формуванням у дітей «системи-Я», черговим кризовим періодом («Я — сам»), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам’ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту.

Об’єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання — експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багатоваріативних способів діяльності та партнерства у грі.

На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим.

Робота вчителя-логопеда в аспекті інклюзивної освіти

Чільне місце в інклюзивній формі навчання посідає корекційно-розвивальна робота з дітьми, які мають певні особливості, порушення психофізичного розвитку. Неоціненне значення має корекція мовленнєвих порушень (усного і письмового мовлення) і для становлення особистості.

До масових класів, груп залучаються діти з важкими мовленнєвими порушеннями, вадами слуху, зору, затримкою психічного розвитку. Вони стають частинкою життя дитячого колективу. До них ставляться як до рівних, з повагою, й сприймають їх такими, якими вони є. А це те право, що ним усі ми користуємось як члени суспільства.

Гасло в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами - "Повір у себе!"

Для здійснення корекційної допомоги в освітньому закладі повинні бути створено всі умови: логопедичний кабінет, обладнаний за сучасними вимогами, розташований у зручному для дітей і батьків місці. Він світлий, ошатний, мати належне матеріально-технічне забезпечення та добору меблів. Каталоги літератури, дидактичних посібників, ігор, систематизація різноманітних матеріалів за напрямками роботи допомагають педагогові швидко дібрати потрібний матеріал для роботи з кожною дитиною.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда:

- діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення);

- складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною;

- визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів;

- вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення; корекційно-розвивальної роботи;

- корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення;

- надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родин до, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення;

- співпраця з медичним персоналом закладу та поліклініки;

- аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів;

- участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;

- пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Пріоритетні завдання логопедичної корекції:

- подолання порушень усного і писемного мовлення;

- розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо);

- формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, зв'язного мовлення;

- формування комунікативних умінь;

- розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики

- розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо);

- розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо).

Основне змістове наповнення корекційно-компенсаторної роботи з дітьми, що мають особливі потреби, відповідає державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та стандарту спеціальної освіти і реалізується через застосування спеціальних методів та форм навчання, технічних засобів, спеціального обладнання. Систему корекційної роботи чітко й структуровано відображено в моделях та схемах ( Див. додаток)

- зміст корекційної роботи;

- взаємодія вчителя-логопеда з дитиною через різні форми роботи й види діяльності;

- етапи корекції фонетичних порушень;

- види артотерапії;

- форми взаємодії між учителем-логопедом, родиною та громадськістю.

Реалізація такої системи корекційної роботи, спільні дії педагогів, батьків, медиків безсумнівно забезпечать високу результативність.

Учитель-логопед і вихователі, вчителі початкових класів використовують різні методи і форми корекційного навчання, що передбачають кооперативну роботу дітей у малих групах, у парах. Це сприяє здобуттю ними соціальних навичок, формує почуття товариськості та взаємної відповідальності. В інклюзивному класі (групі) у дитини з вадами з'являється бажання бути потрібною, що спонукає до здобуття нових навичок, знань.

Актуальною, цікавою і досить ефективною є спільна форма роботи педагогічних працівників - бінарні уроки, бінарні заняття вчителя-логопеда з вихователем чи вчителем початкових класів, учителя-логопеда з психологом, соціальним працівником, вчителя-логопеда з музичним керівником, на яких одночасно реалізуються корекційні, навчальні, виховні завдання. До таких форм роботи корисно залучати батьків, бажано, щоб вони брали якнайактивнішу участь у навчально-корекційному процесі.

Щоб надати корекційній роботі мовленнєво-діяльнісної спрямованості, варто використовувати прийоми ігротерапії, артотерапії, дуже ефективні в роботі з дошкільниками та молодшими школярами, які мають порушення мовлення, зору, слуху, затримку психічного розвитку, ДЦП, розумову відсталість, як індивідуально, так і з підгрупами, у формі тематичних занять, вправ, ігор, інсценівок, свят, етюдів тощо.

Поради турботливим батькам:

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти.Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох, дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти.

Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п´ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка»,«коза» і «коса», «ніч» і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►► Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

►► Ігри

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури намела метелиця.

Білим килимом (пісок) під дерева стелиться.

Кімнату до свята малі прибирали.

На стінах і вікнах (морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

►►Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Щасливої дороги до країни звуків!

Сьогодні ми поговоримо про те, коли і як з’являються звуки в мовленні дитини, про правила спілкування з дитиною, і про те, як організувати з нею заняття, щоб воно пройшло з користю, спокійно, щоб дитина і ви зайвий раз не нервували.

Багато звуків дитина вимовляє майже без зусиль: М, Н, Т, П, та голосні. Найважче даються шиплячі: Ж, Ш, Ч, Щ, свистячі С, З, Ц та сонорні Р,Л.

Неправильна вимова в дітей до 3-х років практично є нормою, але до 5, особливо до 6 років, дитина має оволодіти вимовою всіх звуків.

Після цього віку будь-які порушення у вимові звуків вважаються дефектом звуковимови.

Приведена нижче таблиця допоможе батькам слідкувати за своєчасною появою в мовленні дитини різних звуків.

Як попередити недоліки у звуковимові

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім’ї, в ДНЗ.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

Ігри на розвиток мовного слуху

1. Гра «Угадай чий голос»

Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.

2. Гра «Хто відізвався»

Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.

3. Гра «Почуй шепіт»

Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.

4. Гра «Горщик»

Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».

5. Гра «Слухай і виконуй»

Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.

Ігри на розвиток фонематичного слуху

1. Гра «Червоний-білий»

У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий.

2. Гра «Будь уважним»

Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті.

3. Гра «Придумай слова»

Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.

Ігри та вправи на розвиток дихання

«Забий м’яч у ворота»

Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

«Язичок-футболіст»

Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

«Літак»

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.

«Пелюстки»

Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

«Кораблик»

Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».

Якщо ви стурбовані тим, що дитина не вміє вимовляти деякі звуки

Якщо ви стурбовані тим, що дитина не вміє вимовляти деякі звуки, то ці поради саме для Вас.

Часто перед батьками стає запитання: коли треба починати займатися мовою дитини, відповідаю: змалку, від самого народження!

З дитиною треба спілкуватися весь час, хоча деяким батькам здається, що крихітний, тільки-но народжений чоловічок, ще нічого не розуміє. Спілкуйтеся весь час, коли дитина не спить, але для розвитку мовлення особливим є вік від 3 до 6 років. Тут мовленню дитини треба приділити окремої уваги.

Якщо ви зрозуміли, що дитина, порівняно з ровесниками, розмовляє гірше, не вимовляє деякі звуки, обов’язково йдіть до спеціаліста. Коректно визначити рівень порушення звуковимови зможе тільки вірно вимовляти важкі для неї звуки, а ще й розвинути фонематичний слух, мовленнєве дихання, пам’ять, увагу тощо. Малюк поступово розширить свій словниковий запас, буде грамотно формулювати свою думку, а здобуті навички стануть у пригоді при оволодінні читанням та усним та писемним мовленням.

Особливості дистанційної роботи вчителя-логопеда

Дистанційне навчання– це індивідуальний процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, що відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Організація освітнього процесу під час дистанційного навчання здійснюється з дотриманням вимог законодавства про освіту, захист персональних даних, а також санітарних правил та норм (щодо формування розкладу навчальних занять, рухової активності (фізкультхвилинок), вправ для очей, тривалості виконання завдань для самопідготовки у поза навчальний час).

Дистанційне навчання необхідно в зв'язку з новими реаліями для забезпечення безперервної та системної корекційної роботи.

Така форма взаємодії з дитиною та її батьками, звичайно, дещо змінює традиційний характер роботи вчителів-логопедів і має свої плюси і мінуси. Основним мінусом в дистанційній логопедичній роботі є віддаленість контакту, дистанція з дитиною (адже в роботі вчителя-логопеда важливий саме прямий і безпосередньо особистий, часто тактильний, контакт з дитиною, наприклад, при постановці звуків). Але, завдяки необхідності особливо інтенсивної співпраці з батьками дитина, яка найчастіше стає невід'ємною частиною кожного логопедичного заняття, ця проблема успішно вирішується. Необхідність роботи в умовах дистанційної освіти з дітьми, що мають різні первинні (і вторинні) дефекти мовного порушення розширює напрямки і способи логопедичної корекції і вимагає від вчителя-логопеда додаткової уваги до своїх обов'язків.

Одна з умов ефективної віддаленої корекційної роботи – це часта зміна видів діяльності і багато практики. Адже дітям складно сприймати і засвоювати великий обсяг інформації або тривалий час виконувати одне завдання, сидячи за комп'ютером. Особливо важливо мати в запасі достатню кількість завдань, щоб мати можливість їх змінювати, утримуючи таким чином, увагу дитини. В цілому, творчо-позитивних моментів в логопедичній роботі в умовах дистанційної освіти надзвичайно багато.

У віці до 4,5 років найактивніше працюють сенсори дитини (слух, тактильні відчуття, нюх, смак, зір), йде стрімкий розвиток вестибулярного апарату, що єфундаментом центральної нервової системи, дитина вчиться аналізувати навколишній простір ісоціальні зв’язки. Оптимального ефекту в умовах обмеження очної форми онлайн-засобами можна досягти, пропонуючи різноманітні форми.

Вчитель-логопед на дистанційній платформі викладає програму супроводу розвитку дитини (бажано індивідуальну), додаючи для роботи батьків здитиною перелік обладнання, матеріалів, іграшок, предметів тощо. Цей перелік доцільно спорядити інструктивними чи пізнавальними різноманітними презентаціями, «цікавинками» для дітей та дорослих, ігровими вправами для самостійного опанування дитиною певного тематичного розділу. Особливе місце займають творчі роботи, що передбачає зацікавленість дитини іпередчуття успіху від процесу йрезультату. Варто супроводжувати цей дистанційний процес чіткими покроковими інструкціями для дорослих, які супроводжують дитину.

Супровід дитини дорослим без монітору. Ця форма передбачає прийняття батьками запропонованих вчителя -логопедом матеріалів та виконання ролі тьютора. Для організації спільної діяльності здитиною дорослий знайомиться іззапропонованою програмою, роздруковує рекомендовані вчителем-логопедом необхідні матеріали івиконує роль вчителя-логопеда.

Однак зауважуємо, що до 4,5 років вдаватися до розвитку дитини онлайн-засобами євкрай небажаним. У віці від 4,5 до 6(7) років активно розвивається права півкуля мозку (півкуля образів), яка відповідає за обробку цілісної картини світу на основі образів, руху, ритму, емоцій, інтуїції, зовнішнього мовлення, інтегрованого мислення. І для пізнавальної активності дитини в умовах кризових явищ тимчасово може використовуватися гібридна модель.

Вчитель-логопед розробляє та проводить міні-заняття онлайн врежимі реального часу. Попередньо вчитель -логопед пропонує перелік обладнання, матеріалів, атрибутів для діяльності та обумовлює план, завдання, інструкції тощо. В організації онлайн – з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводяться у разі згоди батьків та тривалістю не більше 10 хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперервна тривалість занять не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Для дітей зхронічними захворюваннями, зпорушеннями зору тривалість перебування перед монітором скорочується до 5-7 хвилин.

Порівняно з очною, змішено-дистанційна робота в логопедичній практиці базується на систематичній й ефективній взаємодія можлива не лише між тими, хто навчає (вчитель-логопед), і тими, кого навчають (діти), а й всередині батьківської спільноти. Під час змішено-дистанційної просвітницької роботи використовуються програми: Zoom, Skype, Moodle або Hangouts вчитель-логопед проводить діяльність здітьми, заздалегідь відправивши батькам посилання. Іу вчителя-логопеда, іу батьків мають бути встановлені відповідні додатки до програм на гаджеті, зякого відбуватиметься трансляція. Трансляція може відбуватися зкомп’ютера (ноутбуку), планшета, смартфону. Повний перелік функцій на екрані, телефоні і планшеті може бути недоступний. Важливою умовою онлайн-занять є часта зміна видів діяльності дітей, активність самого вчителя-логопеда, включення активних пауз, пальчикових і ритмічних ігор, зменшення тривалості словесних методів роботи, використання як ресурсу дитячої кімнати. Доцільно забезпечити запис відеоспілкування дитини й вчителя-логопеда та за потреби надсилати батькам подивитися у зручний час.

Мережа Інтернет ‒ дає змогу батькам самостійно знаходити інформацію в інформаційних джерелах (сайти, блоги), налагоджувати особисті контакти;

- електронна пошта ‒ надає можливість батькам ставити запитання вчителя-логопеду й одержувати на них відповіді;

- соціальні мережі ‒ забезпечують обмін інформацією, зокрема листування, перегляд відео, прослуховування аудіозаписів тощо;

- відеоконференції ‒ дають змогу батькам «збиратися» у призначену годину у віртуальній групі й працювати майже так само, як під час звичайного семінару чи тренінгу, ‒ виконувати завдання вчителя-логопеда і ставити одне одному запитання;

- онлайн-консультації ‒ надають можливість батькам обговорювати поточні проблеми в режимі реального часу;

- тематичний блог (сайт) ‒ забезпечує батькам та громадськості доступ до добірки інформаційних матеріалів, яку регулярно поповнює фахівець – автор блогу;

- форум ‒ надає змогу батькам брати участь в он-лайн-колективних обговореннях, читати та відповідати на повідомлення інших учасників;

- sms-повідомлення ‒ створюють додаткові можливості для інформування батьків у випадку відсутності доступу до Інтернету, зокрема: налагодження співпраці з родинами дітей, які мають мовленнєві порушення; формування логопедичної компетентності, педагогічної культуру батьків.

З допомогою цих форм роботи вчитель-логопед може сприяти забезпеченню вчасного надання логопедичної допомоги та організації сприятливого мовленнєвого середовища для дітей; контролювати перебіг розвитку мовлення дошкільників; надавати логопсихологічну допомогу батькам. Застосування дистанційної форми співпраці вчителя-логопеда з батьками та громадськістю дає можливості створити насичене інформаційне поле для мотивації батьків, щодо контролю за перебігом мовленнєвого розвитку їхньої дитини; а також для донесення до батьків інформації стосовно профілактики та подолання мовленнєвих порушень у дітей. Загалом, особливості дистанційної роботи вчителя-логопеда з батьками чи громадськістю, визначаються такими принципами взаємодії:

- один до одного – спілкування вчителя-логопеда і батьків, що за формою і змістом наближене до індивідуальної консультації;

- один до багатьох – співпраця вчителя-логопеда одразу з багатьма батьками відповідно до спланованого графіку;

- багато до багатьох – одночасне спілкування вчителя-логопеда, батьків кількох дітей, представників громадськості, під час якого відбувається обмін знаннями, досвідом і враженнями.

Якою б не була форма навчання – головне щоб корекційна робота приносила результати!!!

10 грудня 2023 р.

Знайомство зі звуком [З]